Дитина не вміє програвати: що насправді стоїть за істериками
Опубліковано 12 Лютого 2026 о 10:00
Блог Діти в місті > Дитина не вміє програвати: що насправді стоїть за істериками
Photo: Freepik
Ви граєте з дитиною, вона програє і тут починаються сльози, образи і відмова гратися далі. Така сцена знайома багатьом батькам, її часто сприймають як знак впертості або поганого характеру. Втім, за невмінням програвати можуть стояти приховані проблеми. Найчастіше це сигнал про те, що у дитини ще не сформовані певні психологічні навички. «Діти в місті» розібралися з ситуацією та зібрали для вас шляхи вирішення проблеми.
Програш у грі — це маленька модель життєвої невдачі. Реакція на цю невдачу може багато сказати про те, як дитина справлятиметься з іспитами, конкуренцією, критикою та помилками. Щоб навчитися спокійно приймати поразку, важливо зрозуміти, які навички потребують розвитку.
Саморегуляція та емоційний інтелект
Найперше, на що варто звернути увагу, - це емоції. Під час програшу дитина переживає реальну емоційну втрату. Для дорослого це дрібниця, але для дитячого мозку це сильний стрес. У моменти злості або розчарування активується реакція «бий або біжи». За керування реакціями береться емоційний центр, тому ми можемо побачити сльози або істерику.
Якщо дитина погано реагує на поразку, це означає, що навичка емоційної саморегуляції ще не сформована. Дітям занадто складно справлятися з імпульсивними реакціями та контролювати негативні емоції. Дорослий має не забороняти емоцію, а допомогти з нею впоратися. Вчіть дитину помічати перші ознаки злості. Вони проявляються напруженням в тілі, стисканням кулаків, бажанням щось кинути. В таких випадках відмінно працюють різні техніки дихання для заспокоєння.
Обов’язково встановлюйте правила. Поясніть, що злитися – це нормально, а от шкодити собі, іншим або ламати речі неприпустимо. Таким чином дитина вчиться розділяти емоцію і поведінку.
Вам може сподобатися наша стаття: У дитини немає друзів: як допомогти
Самоцінність
Photo: Freepik
Друга причина болісної реакції на програш може критися у несформованому відчутті власної цінності. Наприклад, якщо дитина думає, що її люблять та цінують лише тоді, коли вона перемагає або досягає гарних результатів. Такі діти часто засмучуються через оцінку «добре» замість «відмінно» або через друге місце в грі замість першого.
У такому випадку програш ранить самооцінку. Щоб цього уникнути, важливо розділяти оцінку результату й оцінку особистості. Дорослим варто акцентувати увагу на зусиллях, стратегії, наполегливості в грі. Доречно похвалити дитину за конкретні успіхи в грі або старання.
Велику роль відіграє і особистий приклад. Коли дорослий спокійно реагує на власний програш, дитина бачить модель здорової реакції. Вона засвоює, що поразка не зменшує її цінності як людини.
Мислення зростання
Третій важливий компонент — спосіб мислення. Якщо дитина вважає себе невдахою, вона починає уникати складних ситуацій, щоб не переживати нових поразок. Так виникає страх помилок і відмова від розвитку.
Натомість мислення зростання ґрунтується на переконанні, що будь-які здібності можна розвивати. Якщо програєш зараз, то обов’язково навчишся і будеш вигравати у майбутньому. Після гри корисно обговорювати, що спрацювало і що можна спробувати інакше наступного разу. Такий аналіз переводить фокус з емоційної поразки на навчальний досвід.
Психологічна стійкість
Photo: Freepik
Якщо людина вміє програвати, вона вміє залишатися цілісною у ситуації невдачі. Це одна з базових навичок дорослого життя. Дитина, яка вміє проживати поразку без руйнування самооцінки, легше переносить критику, сміливіше береться за складні завдання і рідше здається.
Допоможіть вашій дитині сформувати компетенції, які формують внутрішню опору, яка дозволяє не здаватися у значно серйозніших ситуаціях у майбутньому.
Читайте також: Дитина нічого не хоче робити: у чому причина?