Казки Сашка Лірника

Слухати аудіо-казки Сашка Лірника.


Сашко обіцяє щодня знімати та записувати казки для фронту та дітей. Слідкувати за його творчістю та підтримувати можна додатково на сторінці Facebook.


Українські народні казки

Кирило Кожум'яка. Українська народна казка (ілюстрації – С. Артюшенко)


Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.


Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:

— Чи є, — каже, — на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?

— Є, — каже, — такий — у Києві над Дніпром... Як вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою з Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них, чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з ними трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.


Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись? А при ній не було ні душі, — тільки один голубок. Вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі і написала до отця.


— От так і так, — каже, — у вас, тату, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі! Благайте його, таточку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово! Я за нього і за вас буду довіку богу молитися.

Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й прилетів додому, на подвір'я до князя.


А діти саме бігали по подвір'ї та й побачили голубка.

— Татусю, татусю! — кажуть. — Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів!


Князь перше зрадів, а далі подумав-подумав та й засумував:

— Це ж уже проклятий ірод згубив, видно, мою дитину!


А далі приманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину.

— Чи є такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?

— Є, князю. Живе над Дніпром.

— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?



Ото сяк-так порадились та й послали до нього самих старих людей. Приходять вони до його хати, відчинили помалу двері зо страхом та й злякались. Дивляться, аж сидить сам Кожум'яка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кож, тільки видно, як коливає отакою білою бородою! От один з тих посланців: «Кахи!»


Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь! Обернувся до них, а вони йому в пояс:

— От так і так: прислав до тебе князь із просьбою...


А він і не дивиться: розсердився, що через них та дванадцять кож порвав.

Вони знов давай його просити, давай його благати. Стали навколішки... Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голови.

Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина.

— Чи не послати нам іще молодших?


Послали молодших — нічого не вдіють і ті. Мовчить та сопе, наче не йому й кажуть. Так розібрало його за ті кожі.

Далі схаменувся князь і послав до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:


— Ну, для вас я вже зроблю. Пішов до князя.

— Давайте ж, — каже, — мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!


Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, та й пішов до змія.


А змій йому й каже:

— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?

— Де вже мириться? Битися з тобою, з іродом проклятим!


От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве, що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить, — так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодиться трохи, то Кожум'яка вже й обмотавсь коноплями і смолою обсмоливсь.

Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою тільки луп! Що розженеться, то він, знай, його булавою тільки луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається, проклятий, а під ним земля тільки стогне.



А тут у дзвони дзвонять, молебні правлять, а по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бубух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками: «Слава тобі, господи!»


От Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати. Та вже з того-то часу і почало зваться те урочище в Києві, де він жив, Кожум'яками.


Автор: Українська народна казка



Котик і півник. Українська народна казка


Жили-були котик і півник. Ось котик надумав піти в ліс по дрова. Каже він до півника:

– Сиди, півнику, на печі та їж калачі, а як прийде лисиця, не обзивайся.

Пішов котик. А ось і лисиця біжить. Стала під віконце та й приказує:

– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!

– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.

Ось лисиця віконце видерла, борщик виїла і півника забрала. Несе, а він гукає:


Мій котику, мій братику!

Несе мене лисиця

За кленові ліси

За крутії гори,

За швидкії води…


Ось котик почув, прибіг, одняв півника у лисиці, приніс додому та й знову каже:

– Дивись півнику, як прийде ще раз лисиця, то не озивайся. Бо я йду далеко та й можу тебе вже не почути.

Пішов котик по дрова, а півник виліз на піч та й сидить. Та знов біжить лисичка, стукає у віконечко.

– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!

– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.



А вона знову у хатку залізла, борщик виїла і півника забрала. Несе його до нори, а півник співає:

Мій котику, мій братику!

Несе мене лисиця

За кленові ліси

За крутії гори,

За швидкії води…

Раз проспівав – не чує котик, він давай вдруге, дужче гукати. Почув таки котик, прибіг. Одняв півника, насварив та й поніс додому.

– Тепер я піду далеко і хоч як ти гукатимеш, я не почую, – сказав півникові.

Пішов знову котик у ліс. А лисичка вже тут як тут.

– Півнику-братику, одчини!

– Ток-ток, ток-ток, не велів коток!


А лисичка таки забрала півника і понесла додому. Як не гукав, як не кликав півник котика, той не почув.

Прийшов увечері котик додому, а півника нема.

Зробив він собі бандуру, взяв мішок, молоток та й пішов до лисички. Сів біля нори, заграв і заспівав:

А у лисички новий двір,

Чотири дочки на вибір.

Ще й п’ятий Пилипко.

Пилипко, вийди на рундук, подивись.

Як бубни бубнять,

як сурми сурмлять – подивись!

А лисичка саме паляниці пекла. Ось старша дочка й каже:

– Піду я, мамо, подивлюся, хто це так гарно грає, і паляницю однесу.

– Іди, – каже лисичка і дала їй паляничку.

Пішла дочка, а котик її цок та в лобок, та й у мішок. Ось і друга дочка каже:

– Піду і я подивлюся та паляницю однесу.

Пішла і та. А котик і її в мішок. А після і третя, і четверта дочки вийшли з нірки та й попали в мішок. Ждав-ждав їх Пилипко та й каже:

– Піду я, мамо, зажену їх до хати.

А котик і його впіймав.

А тоді забіг до хати, забрав півника та й поніс додому. Ось і понині вони живуть, і хліб жують.

Автор: Українська народна казка



Iвасик-Телесик. Українська народна казка (ілюстрації – Л. Гелембовська)


Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

– Поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати, от буде мені хоч забавка!

Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку.

Положила баба ту деревинку в колисочку – колише й пісню співає:

– Люлі-люлі, Телесику,

Наварила кулешику, –

І з ніжками, і з ручками

Буду тебе годувати!


Колихала-колихала, аж полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати!


Та й назвали того синка Телесиком.

Росте той синок та й росте, – і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього.

От як підріс він, то й каже:

– Зробіть мені, тату, золотий човник і срібне веселечко: буду я рибку ловити та вас годувати!

От дід зробив золотий човник і срібне веселечко, спустили на річку – він і поїхав.

Їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу, наловить та віддасть – і знову поїде.


А мати йому їсти носить. Та й каже:

– Гляди ж, синку, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далі.

От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:

– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!


Телесик почув:

– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – це ж моя матінка снідати принесла!

Пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, віддав матері рибку, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.

 

А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:

– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!

А він чує:

– То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!

Махнув весельцем – човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від берега геть.

От мати телесикова наварила йому обідати, понесла до берега та й кличе:


– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!


Він почув:

– Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла.

Приплив до берега, наївся, напився, віддав матері рибку, що наловив, відіпхнув човника і поплив знову.


А змія приходить до берега та знову товстим голосом:

– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!


А він почув, що не материн голос, та й махнув весельцем.

– Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!

Човник і поплив далі.

Змія бачить, що нічого не вдіє, та й пішла до коваля. Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тонесенький голосок, як у телесикової матері!

Коваль і скував. Вона пішла до бережка й стала кликати:

– Телесику, Телесику!

Приплинь, приплинь до бережка!

Дам я тобі їсти й пити!

А він думав, що то мати:

– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – то ж мені матінка їсти принесла!

Та й приплив до бережка.

А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла до своєї хати.

Приносить до хати:

– Зміючко Оленко, відчини!

Оленка відчинила, змія увійшла в хату.

– Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу, та будемо гуляти.

Та й полетіла кликати гостей. От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається, а тоді й каже:

– Сідай, Телесику, на лопату!


А він каже:

– Коли ж не вмію, – як його сідати?

– Та вже сідай! – каже Оленка.

Він і поклав на лопату руку.

– Так? – каже.

– Та ні-бо: сідай зовсім!

Він поклав голову:

– Отак, може?

– Та ні-бо, ні! Сідай увесь!

– А як же? Хіба так? – та й попутав ногу.

– Та ні-бо, – каже Оленка.

– Ну так покажи ж, – каже Телесик, – бо я не знаю як.

Вона й почала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч затулив; а сам замкнув хату, зліз на превисоченного явора та й сидить.

От змія прилітає з гостями.

– Зміючко Оленко, відчини.

Не чує

– Зміючко Оленко, відчини!

Не озивається.

– От вража Оленка – вже десь повіялась!

От змія сама відчинила хату, повходили гості, посідали за стіл. Відслонила змія заслінку, вийняла печеню, та й їдять, – думали, що то Телесик. Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються по траві:

– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!

А Телесик із явора:

– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!

Вони слухають: «Де це?»

Та знову:

– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!

А він знову:

– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!

Вони знову: «Що воно таке?» Давай шукати, давай дивитися та й угледіли Телесика на яворі.

Кинулись до явора та й почали його гризти.

Гризли-гризли, аж зуби поламали, – а не перегризуть.

Кинулись до коваля:

– Ковалю, ковалю! Скуй нам зуби, щоб того явора перегризти!

Коваль і скував. Вони як почали знову... От-от уже перегризуть. Коли летить табун гусей. Телесик їх просить:

– Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька – їсти й пити,

Ще й хороше походити!

А гуси й кажуть:

– Нехай тебе середні візьмуть!

А змії гризуть-гризуть... Аж летить знову табун гусей. Телесик і просить:

– Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька – їсти й пити,

Ще й хороше походити!


Так і ці йому кажуть:

– Нехай тебе задні візьмуть!

А явір аж тріщить. Відпочинуть змії – та й знову гризуть, відпочинуть – та й знов... Аж летить іще табун гусей. Телесик так їх і просить:

– Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька – їсти й пити,

Ще й хороше походити!


– Нехай тебе заднє візьме!

Та й полетіли.

Сидить сердешний Телесик, – от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти!

Коли це летить собі одним одне гусеня: відбилось – насилу летить. Телесик до нього:

– Гуся, гуся, гусенятко!

Візьміть мене на крилятко

Та понесіть до батенька,

А в батенька – їсти й пити,

Ще й хороше походити!



От воно:

– Сідай! – каже та й ухопило його на крила. Та втомилось, сердешне, так низенько несе.

А змія за ним – чи не вхопить його – женеться. Та таки не наздогнала.

От гусеня принесло та й посадовило Телесикана причілку знадвору, а само ходить, пасеться.

Сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, виймає з печі й каже:

– Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!

А Телесик знадвору:

– А мені?

То це вона знову виймає пиріжки та й каже:

– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!

 А Телесик знову:

– А мені? Вони й почули.

– Що це? Чи ти чуєш, діду, наче щось гукає?

– Та то, – каже дід, – мабуть, так учувається.

То знову баба:

– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!

– А мені? – з причілка каже Телесик.

– От же таки озивається! – говорить баба та зирк у вікно – аж на причілку Телесик. Вони тоді з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та такі раді!

А гусятко ходить по двору, мати й побачила:

– Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу. А Телесик каже:

– Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас і не був.

От вони нагодували його, і напоїли, і під крильця насипали пшона.

Так воно й полетіло.

От вам казочка, а мені – бубликів в'язочка.


Автор: Українська народна казка


▶️ Більше казок українською: короткі, народів світу, вірші


Аудіоказки українською (YouTube, Telegram)

1. Казки на ніч для маленьких мрійників


2. Більше аудіоказок (українські, зарубіжні)


3. Telegram-канал із казками


4. З 1 березня всі аудіо та е-книги у додатку Yakaboo безкоштовні для всіх українців. "Ми хочемо, щоб у ці непрості часи війни ви мали доступ до книг, могли заспокоїтися, почитати разом із близькими, відволікти дітей від подій навколо", - кажуть у компанії. Завантажити програму можна в App Store або Google Play.


5. YouTube канал з аудіоказками для дітей на українській мові.


6. Дитячий літературний проект "Дерево Казок" пропонує 2 телеграм канали:

Серед аудіоказок є як народні твори, так і казки відомих світових авторів. Орієнтовно щогодини публікується нова казочка.

Архів проекту складається більш як з 300 аудіо. 
Казки можна завантажити на мобільний і прослуховувати у будь-який час, що досить зручно під час дороги або в місцях, де проблема з інтернетом.

Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей

▶️ Слухати радіо Kazky.suspilne.media - авторські казки українською мовою для дітей.

Radiokids.Online - Перше українське дитяче онлайн-радіо для малюків та їх батьків

В ефірі дитячі пісні, колискові, корисні поради, казки, анонси дитячих заходів, розвиваючі пісні.





Діти в місті. Блог

  • Сонні книжки: добірка казок, які допоможуть вкласти дитину спати

    Сонні книжки: добірка казок, які допоможуть вкласти дитину спати

    5 найкращих «колискових» сучасної дитячої літератури. Вони допоможуть дитині налаштуватися на потрібний лад і підготуватися до сну.

  • Позакласне читання: чотири життєствердні книжки для підлітків

    Позакласне читання: чотири життєствердні книжки для підлітків

    Рекомендації чудових книжок, які надихають і спонукають ніколи не опускати руки.

  • Сучасні мультфільми за мотивами відомих книг

    Сучасні мультфільми за мотивами відомих книг

    «Діти у місті» зібрали добірку мультфільмів, знятих за мотивами казок.

  • Читаємо на канікулах: найпопулярніші цикли книг, які люблять діти

    Читаємо на канікулах: найпопулярніші цикли книг, які люблять діти

    «Діти в місті» зібрали добірку найпопулярніших циклів книг, які сподобаються дітям.

  • Три дитячі книжки, які варто прочитати дорослим

    Три дитячі книжки, які варто прочитати дорослим

    Як повірити у власні сили? Як перестати боятися втілювати свої мрії в життя? Як боротися зі страхами про майбутнє? І найголовніше — як навчити цьому своїх дітей? Пропонуємо вам три дитячі книжки, які варто прочитати дорослим, аби краще розуміти дітей і себе.

  • Прості та цікаві ігри для покращення пам'яті

    Прості та цікаві ігри для покращення пам'яті

    «Діти в місті» підготували для вас корисні ігри для розвитку пам’яті дитини.

  • Безкоштовні дитячі електронні книги різних видавництв

    Видавництво Старого Лева надає доступ до майже 30 електронних книг для діток різного віку безкоштовно


    Відтепер читання книжок в мобільному додатку Yakaboo безкоштовне.


    Видавництво «Фоліо» дає можливість завантажити будь-які електронні книги за 1 грн з промокодом Book. Усі кошти спрямують на благодійність.


    PocketBook пропонує можливість завантажити електронні книжки на суму 200 грн безкоштовно.


    Audible від Amazon надав 6 безкоштовних кредитів на аудіокниги підписникам з України.