Гарні манери, яким варто навчити своїх дітей


Опубліковано 03 Травень 2019 о 10:57

Блог Діти в місті >  Виховання та догляд >  Гарні манери, яким варто навчити своїх дітей


Гарні манери, яким варто навчити своїх дітей

Всі батьки прагнуть бачити своїх дітей вихованими та ввічливими, але не завжди приділяють достатньо уваги прищепленню норм етикету. Навчити дітей гарних манер — це непроста, але дуже необхідна та відповідальна робота.


Ввічливість та гарні манери роблять наше життя легшим та комфортнішим. Погодьтесь, жити у світі, де навіть незнайомці ввічливі одне з одним, значно приємніше. До того ж, гарні манери, набуті з дитинства, допомагають дітям відчувати себе впевненішими, адже вони точно знають, що казати, як діяти та чого від них чекають у конкретних ситуаціях.


Основні правила поведінки, яким слід навчити дитину


Вітатися



Діти різні — одні більш товариські, і вже в трирічному віці люб’язно тиснуть руку при зустрічі, а є й сором’язливі діти, яким важко йти на контакт з малознайомими людьми. І це нормально. Проте, діти вже з дошкільного віку мають вміти чемно вітатися. До того ж, діти зазвичай вітаються першими — така поведінка є ознакою дружелюбності та поваги до співрозмовника.


Говорити «дякую» та «будь ласка»


Саме з цими словами зазвичай асоціюють виховану дитину. Дякувати та ввічливо просити дітей вчать з пелюшок, і це правильно. Але крім заучування цих слів варто приділити увагу й поясненню, бо іноді діти просто «на автоматі» говорять ці слова, не розуміючи їхньої значущості.


Бути пунктуальним


Змушувати людей чекати на тебе не ввічливо. Адже запізнення без поважної причини — це прояв неповаги, ніби ви говорите: «Мій час важливіший, аніж твій. Чекай на мене, поки я займаюсь більш цікавими справами».

Звісно, діти не домовляються про важливі зустрічі, для чого їм пунктуальність? Давайте розглянемо ситуацію, коли чотирирічна дитина пообіцяла прибрати іграшки після перегляду мультика. Але час вийшов, а обіцянка не виконана.


Про те, як допомогти дітям орієнтуватися у часі ми розглядали у статті: «Забудьте про істерику: як навчити дитину терпінню?»


Або ж інша ситуація — школяр відпросився погуляти з друзями, або затриматися після школи на годинку. Чи хотіли б ви, щоб він прийшов вчасно, а не після десяти пропущених та кількох гнівних смс?

Вчіть дітей бути пунктуальними, адже їм обов’язково знадобиться повага до чужого часу.


Вибачатися


Вибачення — це соціальна домовленість між двома людьми, коли один визнає свою помилку та обіцяє виправитись. Принаймні це ми, дорослі, так розуміємо. Але діти не мають такого сприйняття ситуації. Без правильного пояснення дитина просто скаже «вибач», образивши когось, без необхідних висновків та корегування поведінки. Якщо простіше, то — роби що хочеш, просто потім скажи «вибач».

Крім вибачень, дитина має поцікавитися, чи може вона якось зарадити, виправити наслідки свого вчинку. Це — соціальна відповідальність за вчинки.


Не перебивати



Діти за своєю природою нетерплячі, але з віком їм все ж доведеться опановувати майстерність терпіння. Поясніть дитині, що перешкоджати людині закінчити її думку — неввічливо й грубо. Якщо дитина робить це автоматично, скажіть їй: «Будь ласка, не перебивай. Дай мені договорити».


Не брати чужі речі


Діти не повинні брати чужі речі без дозволу. Потрібно спочатку запитати, і лише якщо у відповідь дозволили, взяти. Це стосується не тільки речей чужих людей. Особисті речі є в кожного члена родини, в тому числі й дитини, і завжди треба питати дозволу, перш ніж щось брати.


Повертати все на місця


Склянка з водою, яку дитина взяла до своєї кімнати, чужі чи свої іграшки після гри — все має бути повернене на своє місце. Ви ж не з тих мам, кому подобається завжди все й за всіма прибирати? Повірте, організованість обов’язково стане в нагоді вашій дитині.


Ділитися солодощами та іграшками


Насамперед, варто зауважити — ніхто не зобов’язаний нічим ділитися. Лише за власним бажанням. Не можна примушувати дитину розділяти шоколадку між всіма членами родини, але варто наголошувати, що у вашій родині прийнято ділитися та пригощати одне одного.

Що стосується іграшок — дитина може відмовитися віддати нову ляльку незнайомій дівчинці на дитячому майданчику. Та якщо ж в гості прийшла інша дитина, не досить ввічливо говорити їй: «Не чіпай мої іграшки».


Поважати особисті кордони


Стукати, перш ніж зайти в чужу кімнату, питати дозволу, щоб взяти чужу річ, поважати чужу думку — це повага до особистих кордонів. Однаково важливо як навчити дитину поважати кордони інших людей, так і поважати її власні.


Більше на цю тему ви знайдете у статті: «Особисті кордони: як навчити дитину їх визначати та захищати»


Пропонувати допомогу



Коли твій чотирирічний син пропонує тобі допомогти нести сумку з продуктами з магазину, або донечка пилососить кімнату, поки ти прасуєш білизну — охоплює відчуття справжнього щастя материнства.

Турботу про близьких людей потрібно прищеплювати. Часто діти пропонують свою допомогу ще тоді, коли вони ще не спроможні це зробити. У віці 3–4 років дітям хочеться бути як дорослі, робити дорослі справи, і щоб потім, у майбутньому, діти не втратили інтерес, — не відмовляйтеся від їхньої допомоги зараз.


Поводитися в громадських місцях


Кафе, ресторан, магазин, кінотеатр — це місця, де батьки та діти під пильним наглядом оточуючих. І хоча зараз зростає рівень терпимості до мам та дитячих капризів на публіці, все ж хочеться вберегтися від такого досвіду. Або ж принаймні мінімізувати його.

«Мама, ви що, не бачите, що ваше дитя руками з тарілки їсть?», «Нащо ви прийшли в кіно, якщо ваша дитина гарно поводитися не вміє?». Якій мамі буде приємно таке чути?

Щоб уникнути незручних ситуацій, навчіть дитину правилам поведінки у громадських місцях.


Дотримуватися телефонного етикету


Останній пункт стосується і дорослих. У сучасному світі ми проводимо майже 70 % часу з телефоном у руках. А інші 30 % — спимо. Тож звідки діти мають дізнатися про телефонний етикет?

Головне правило — не відволікайтеся на телефон, якщо поруч з вами є людина, з якою ви можете спілкуватися. Мається на увазі друг, знайомий, член родини. Інакше ви демонструєте, що ніщо, крім цього гаджета, для вас не має значення. Що людина, яка поруч із вами, менш важлива, ніж будь-яка дрібниця, якою ви займаєтесь, дивлячись на екран смартфона.


Дієві методи, як легко навчити дитину гарним манерам


«Яка вихована дитина! Які гарні у неї манери!» — всі батьки хотіли би почути це на адресу своїх сина або доньки. Знання етикету, ввічливість, доброзичливість, вміння думати про інших і враховувати їхні інтереси, все, що мають на увазі під вихованістю, — це те, що закладається з самого дитинства і залишається на все життя.

Але прищепити гарні манери не так просто, як може здатися на перший погляд. Ми пропонуємо вам 5 ефективних способів, як навчити дитину гарним манерам.


Власний приклад



Виховання починається з власного прикладу. Ви можете 24/7 говорити дитині про важливість гарних манер та їхню значущість, але ваш малюк дивиться на вас і робить як ви. Тож перечитайте основні правила поведінки, написані вище, додайте до них ті, яким хочете навчити дитину, й почніть їм слідувати.

Але цього недостатньо. Зазвичай маленькі діти не поводяться ввічливо, а кричать чи навіть проявляють агресію, коли чогось хочуть. Потрібно аргументовано припиняти таку поведінку, наприклад, «Не треба кричати. Вибач, але я не дам тобі цю іграшку, бо ти не просиш ввічливо», «Які чарівні слова треба сказати, коли просиш про щось?»


Сюжетно-рольові ігри


Змоделюйте кілька ситуацій, в яких ваша дитина зможе продемонструвати хороші манери. Уявіть, що ви не знайомі: простягніть дитині руку і запитайте, як її звуть, і як у неї справи. Будьте дитиною на дитячому майданчику, і стійте в черзі на гірку, щоб показати своєму чаду, що не потрібно штовхатися на сходинках. Також, пограйте з дитиною в супермаркет: нехай вона буде керувати візком, і кожен раз вибачатися, коли їй потрібно буде проїхати повз інших покупців.

Відтворюйте подібні ситуації з ляльками та іграшками.


Метод пряника


Деякі батьки, втомлені від поганої поведінки своїх дітей, часто вдаються до маніпуляцій та погроз. «Якщо ти не поділишся іграшками, то з тобою ніхто не товаришуватиме», «Не треба мені твоїх вибачень, я ж бачу, що насправді ти не каєшся». Який результат буде від таких маніпуляцій — страх, почуття провини? Може краще акцентувати увагу на позитивних моментах?

Не варто загрожувати покаранням або прищеплювати почуття провини за той чи інший проступок — просто розкажіть дитині, що перед вихованими та чемними людьми відкриваються нові двері, що завдяки гарним манерам з нею будуть хотіти подружитися. Та й домовитися з дорослими буде значно простіше, а отже, й отримати бажане.


Бесіди


Обговорюйте з дитиною всі ситуації. Часто діти помічають погану поведінку інших дітей. Розпитайте, як, на їх думку, потрібно було б вчинити, які слова використовувати, і як закінчилася б ситуація, якби дитина поводилася чемно і стримано. Дозволяйте дитині моделювати сценарії, і розбирайте з нею різні ситуації та їх можливі наслідки.


Практика


Всі теоретичні знання потрібно закріплювати на практиці. Влаштовуйте сімейні вечері, адже це гарна нагода закріпити правила поведінки за столом. Ходіть разом у дитяче кафе, і нехай ваше чадо самостійно зробить замовлення. М’яко поправляйте дитину, якщо вона робить щось не так. Не потрібно нервувати, сердитися чи гримати на дитину, адже вона тільки вчиться.

Те ж стосується і поведінки в супермаркеті: ви зможете досягти гарної поведінки тільки після практичних занять.


Іноді добрі та ввічливі люди у будь-якому віці ризикують стати жертвами нахабних та наполегливих особистостей, тому що їх вчили бути чемними та турботливими, але не вчили відмовляти. Наприклад, малюк всім віддає свої іграшки та смаколики, адже його вчили ділитися, або школяр не може сказати тверде «ні», коли однокласники просять дати списати. Діти, які не знайомі з хамством, не знають як йому протистояти. Навик вміння говорити «ні» повинен виховуватися і тренуватися, так само, як знання етикету і норм поведінки.


Навчити дитину гарних манер іноді буває непросто. Це потребуватиме багато вашого часу й терпіння. Але якщо дитина засвоїть правила гарного поводження з раннього віку, це значно полегшить їй життя в майбутньому.






Пошук