«Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків Гаррі Поттер українською безкоштовно! Казки Сашка Лірника К. Чуковський "Подолаєм Бармалея" в укр перекладі Відеоказки від лялькових театрів: проєкт "Халабуда" Українські народні казки Аудіоказки українською (YouTube, Telegram) Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей Діти в місті. Блог Безкоштовні дитячі електронні книги різних видавництв
«Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків
Щотижня на Суспільному виходитимуть аудіоказки про нові українські реалії
Від 27 жовтня у телеграм-каналі «Суспільне: казки» та на YouTube-каналі «Бробакс» щотижня виходитимуть аудіоісторії нового часу – «Хоробрі казки» для українських дітей та їхніх батьків.
В основу казок лягли 12 тем — розлука, підтримка, доброта, дружба, солідарність, втрата, віра в спільну перемогу та інші. Ілюстрації Георгія Сагітова дають простір для уяви кожного, хто слухає казки, асоціативність дозволяє домислити, дофантазувати.
Озвучать 12 пізнавально-розважальних аудіоказок українські артисти, військові, митці та народні улюбленці. Першу казочку «Вел і Цуц» зі збірки читає Юлія Саніна, лідерка гурту THE HARDKISS.
Приємного прослуховування ❤️
Гаррі Поттер українською безкоштовно!
Задля підтримки українців книги про Гаррі Поттера в українському перекладі Віктора Морозова виклали у вільний доступ в онлайні.
Читати онлайн.
Як повідомили у видавництві "Абабагаламага", ініціатива стала можливою завдяки співпраці з міжнародним видавцем Pottermore Publishing. Наразі на сайті доступні три із семи книг. Решта серій має з'явитися в доступі згодом.
На новину про вільний доступ до книг українською відреагувала і авторка "Гаррі Поттера" - Джоан Роулінг ретвітнула новину і написала "Слава Україні".
Казки Сашка Лірника
Слухати аудіо-казки Сашка Лірника.
Сашко обіцяє щодня знімати та записувати казки для фронту та дітей. Слідкувати за його творчістю та підтримувати можна додатково на сторінці Facebook.
Зробіть подарунок дітям і собі - замовляйте аудіозбірник "Казки Лірника Сашка". Своєрідні українські аудіомультфільми! Більше 4 годин казок для прослуховування, з музикою, піснями і рецептами!
К. Чуковський "Подолаєм Бармалея" в укр перекладі
Подолаєм Бармалея! Корній Чуковський (переклад І. Кривенко)
Від автора
За далекими морями, біля підніжжя Синьої гори , над швидкою річкою Соренгою є маленька країна - Айболитія.
Править нею лікар Айболить, рум'яний, сідий і добрий.
Головні мешканці цієї країни - лебеді, зайці, верблюди, білки, журавлі та орли, ще й олені.
Поряд з Айболітією, звірине царство - Шаленія.
Там, посеред пустель і лісів живуть
ягуари, шакали, удави, носороги і інші кровожерні звірі. Цар цієї країни - Бармалей.
Горе тому, хто заблукав і потрапив у його царство!
Та на щастя, вдалині, на широкій рівнині є могутня країна Чудославія.
В цій країні - мільйони героїв і посеред них - відомий боєць, доблесний Іванко Васильченко.
Послухайте, як він подолав Бармалея і врятував Айболитію від жахливої навали диких звірів.
Перша частина
1
Ось вона !
Змія погана ця
Вжалила малого горобця
(Боляче горобчику , боляче )
Захотів він полетіти
Та не зміг
І заплакав
І упав мені до ніг
(Боляче горобчику , боляче)
І прийшла до нього жаба
Зизоока добра баба
(Жаль бідненького горобчика , жаль)
За крильце вона горобчика взяла
І недужого по стежці повела
( Жаль бідненького горобчика , жаль)
Визирнув з віконця їжачок :
- Ти куди його зелена ведеш ?
- До лікаря , милий , до лікаря .
Почекай мене стара під кущем
Ми удвох його скоріш приведем
До лікаря , до любого лікаря .
2
А у хащі лісовій - темнота
Не побачиш ні очей , ні хвоста
Заблукали вони на шляху
Де знайти їм
Хоч стежину плоху ?
Раптом скаче світляк молодець
Запалив він свій малий каганець
- Поведу я вас друзі до кінця !
Дуже жаль мені також горобця !
І побігли вони гуртом
За хорошим світляком
І ось , вдалені , за ялиною
За червоною , за калиною
Хатка біліє будована
Квітами мальована.
І там , на балконі сидить
Добрий лікар , сідий Айболить
Галці він крило ладнає
І казки розповідає .
3
З порогу вітає їх лагідний слон
До лікаря тихо веде на балкон
Та стогне і плаче горобчик сумний
І хилиться долу , немов неживий
Прийшла його смерть горобиная !
І лікар на руки слабого бере
Лікує і вірить !
Горобчик - не вмре !
Лікує , рятує всю ніч до світла
І ось подивіться ! Ура! Ура !
Недужий отямивсь
Крилом ворухнув
Гукнув - Цвінь , цвірінь !
І в віконце чкурнув .
- О , дякую лікарю , що врятував !
Мені найцінніше , життя - дарував !
О дякую лікарю за доброту !
Навік пам'ятатиму ніченьку ту !
4
А у лікаря на ганку
Вбогі звірі плачуть зранку
Білочки та їжаки
Зайці ,пташки і жуки
Всі скалічені вовками
Лісовими хижаками
Із ранку до вечора
З ночі до ранку
Зцілює лікар і лапки і ранки
Животики й вушка
І ось , всі звірята
Танцюють і скачуть
Немов акробати
Побігли до лісу
Між кущиків гратися
І навіть забули вони попрощатися
Забули промовити -Дякую !
5
А втомлений лікар до столу схилився
Зітхнув , позіхнув і у сон провалився
Та раптом хтось знову
Грюкоче в ворота
- Ох горе ! Негайно спасіть бегемота !
Гикавка в нього , страшенно волає
І наше болото від цього конає
Стрясається так ,
Що удави й слони
До лісу летять
Як нічні кажани !
- О ні ! Не піду я його лікувать
Не вартий того , щоб його рятувать !
Ваш бегемот - кровожерний і злий
Він вбив лебедят у траві лісовій !
До Айболита носороги
Біжать з далекої дороги
- Рятуй приятельку Горилу !
Її оса вкусила в рило .
Осу ковтнула здоровила
Умре оса , скона Горила !
- Ну що ж , по заслузі отрима Оса !
Кусючих злих ос
Я не буду спасать !
Горила , я знаю , зажерлива й зла
Багато звірятам біди принесла !
Аж тут вовчиця стука волохата
- Рятуй мене ! Не хочу пропадати !
Я з'їла десяток малих козенят
І зубки мої надто сильно болять !
- Маленьких козиних дітей ти поїла !
Вчинить лиходійство криваве посміла !
- Йди геть !
Не лікую поганих убивць
Скажених , проклятих , лихих кровопивць !
6
А вовчиця враз розлютилася
Загарчала і затрусилася
- Дружиш лікарю з зайцями
Їжаками й горобцями ?
Якщо хто з них пропаде
То нам горя не буде !
То усе - народ простий
Хижакам - обід смачний !
І Акула -Каракула
Стрімко пащу розчахнула
- Ти лікуй дітей моїх ,
А не пташок лісових !
Зуби вишкірив шакал
Засичав і заволав
- Нам не треба лікарів
Для зайців і їжаків !
Зараз ми тебе з'їмо
Нікому не віддамо !
7
І дивиться лікар на злих ворогів
У мужнього серця немає страхів
- Ну що ж , я без зброї
Стою біля вас
Хапайте , ковтайте
Мене в цей же час !
Та злодії , знайте
Незлічена рать
Повстане і буде
Мене захищать !
Вони не пробачать
Вони не простять
За правду вони постоять !
А звірі лютують
Крізь зуби сичать
І на Айболита
Стіною біжать
О бідний наш лікар , сідий !
Чи прийде рятунок сюди ?
Долинає шум крилець
Прилітає горобець
- Ти мене порятував !
Смерть - хворобу відігнав
Не лякайся лікар мій
Гинути в біді -не смій !
Оборона я твоя
Не полишу тебе я !
І ощерилась горила
Заревла , заговорила
- Люті ми звірюки !
Могутні тварюки !
Ми не жалуєм слабих
Добрих , лагідних , малих
Ми кігтями гострими
Іклом , як ножем
Всіх беззахистних
На клапті
Розірвем і загризем !
Друга частина
1
І ось Війна ! Війна страшна
Навкруг зубата звірина
В саду - моржі
А на дорозі
Гієни , тигри , носороги
- Гей , Лікарю ! Виходь до бою
Тепер поборемось з тобою !
І поставили злодюги
Дев'ятнадцять батарей
І стоїть біля одної
Сам розбійник Бармалей
Він стоїть , не ворухнеться
Цілиться - не промахнеться,
(На узліссі - сто гармат )
Ніж кривий і автомат
Він з гієною стоїть
І регоче , і кричить :
- Ось тепер тебе я вб'ю !
І хатину - розбомблю !
Добрий лікар
Мовить тихо
- Почекай но , звір лихий !
І гукає добрий лікар
Всіх помічників у бій .
- Гей , ви , стрибунці веселі !
Ви розвідники швидкі
Побіжіть в поля і села
В гори й урвища стрімкі
Розпитайте ви скоріше
У сорок і снігурів
Де піхота Бегемота ?
Біля річки чи болота ?
Щоб лелеки й журавлі
Розбомбили вщент її
-Ставте швидко біля тину
Далекобійниє машини
Щоб на наші , на зенітки
Їх десант нарвався швидко
Щоб пагані диверсанти
Згинули разом з десантом !
Кулеметнице , Жабуня ,
Заховайся за кущі !
Щоб кулемета твого сила
Вражих звірів покосила !
Ви , Орлиці партизанки !
Збийте всі ворожі танки !
Під укіс , з гори пустіть
Бармалея потяг - вмить !
Ти ж Горобчик , веселіше !
В поле полети скоріше
Розшукай Бджолу мохнату
Добру , сильну , волохату .
Щоб Бджола сюди летіла
Бармалея порішила
2
Злісно регочуть акули й вовки
- Не допоможуть вам мирні бджілки !
Ми заберемо у тебе твій дім
І заживемо навіки у нім !
Загуділо , задзищало
Навкруги , з усіх шпарин
Рій бджолиний налітає
На наляканих тварин !
Бджоли , бджоли , бджоли , бджолиРій летить , не зупинить
Бджоли , бджоли жалом колять !
Аж повітря дзеленчить !
Жала гострі , як кинжали
Злісна армія тремтить
Бегемота закусали
Носорога рій жалить
Носоріг побіг дорогою
З переляку , в болота
Проколов своїм рожищнм
Бегемоту живота
Бджоли хмарою летять
Звірів нищать і жалять
А на гілочці горобчик
Заливається , співа:
- Ох і бджоли !
Диво - бджоли!
Наша Армія нова !
Звірів всіх вони сильніше
Сміливіше , розумніше !
І веселі пташенята
Позліталися малята
І співають для бджоли
Своїм щебетом - хвали
- О хвала тобі !
Хвала !
Трудова і бойова
Вірна подруга -
Бджола .Крізь ворожі батареї
Стрімко лине Горобець
Журавлів , лелек скликає
- Всі за мною ! Навпростець!
Довжелезними носами
Журавлі звірюку б'ють
Нищать , ріжуть кулемета
Колють , штрикають , клюють.
Бегемот вищить від ляку
Труситься з останніх сил
- А навіщо ж ти , проклятий
Стільки діточок убив ?
Ось катюзі , по заслузі !
Хай тебе , пірат , трясе !
Щоб відчув ти біль та муки
Розплатився за усе !
Ворога літак підбито
Запалав , аж гуркотить !
Бегемот розбився лютий
Спалахнув вогнем умить .
- О дякую вам !
Журавлі молодці
Сміливі й відважні
Небесні бійці !
Говорить їм лікар
З поклоном , сідий
На щастя ви всі
Прилетіли сюди !
Спасибі , горобчик ,
За службу твою
Відвагу і подвиг
В страшному бою !
Птахи закричали
- Служить тобі раді !
Скоріше б загинули
Лютії гади !
Третя частина
1
І ось Перемога !
Та ворог вцілів
Стоїть за рікою
Посеред полів
Стоїть і плюється
На землю святу
Гадючою слиною
Палить траву
Навкруг нього змії
І ящірки в'ються
Вилизують слину
Шиплять і сміються
Стоїть він з своїми удавами
З вовками своїми кривавими
Навкруг павіани погані
В траві розвалилися п'яні
Стоїть над веселими селами
Над полями стоїть він веселими
І бурмоче безтямним голосом :
- Знищить , розстрілять ,
Розбомбить ,розтерзать
Всіх людей , всіх дітей
На шматки розірвать .
А за ним крокодили з горилами
З кабанами його тупорилими
Завивають , від злоби тремтять :
- Всіх убити ! Піймать ! Розірвать !
Довго лікар наш міркує
За розбійником слідкує
- Видно , нічого робить ,
Треба гадину убить!
Бо інакше все живе
Від страховища помре
І нікого з людей не залишиться !
Лише тигри та акули зубатії
2
Аж ось прилетіли сміливі дрозди
Що мирно жили у одному гнізді
Вони заспівали :
- Рятуйся ! Біда !
Скоріше тікайте у сховища !
Й відразу у тьмі
Мов чотири гудки
Замукали гучно чотири бики :
- Тривого ! Тривога ! Тривога !
І дивиться лікар
У небо з вікна
А в небі картина
Сумна і страшна
Ворожий літак понад містом летить
І злий бегемот в літакові сидить
І свій кулемет він ладнає
Поцілити в діток бажає
Строчить звір із кулемету
По маленьким дітлахам
По зайчатам , пташенятам
І по мирним їжакам
Мчать дівчата і хлоп'ята
Білочки і їжачки
В кожну шпарку залізають
Білки , мишки і жуки
А літак летить до неба
В'ється чорним клубом дим
Він скидає бомби , бомби
Нищить все живе під ним
І сумує , і зітхає
Добрий лікар Айболить
- Хто , о хто нас порятує ?
Хто могутній нас почує !
Злий літак з небес зіб'є
Плаче серденько моє !
- Я - цвірінькнув горобець
Буде літаку кінець !
Може згину я в бою
Але я літак зіб'ю !
3
Крізь ворожі батареї
Стрімко лине Горобець
Журавлів , лелек скликає
- Всі за мною ! Навпростець!
Довжелезними носами
Журавлі звірюку б'ють
Нищать , ріжуть кулемета
Колють , штрикають , клюють.
Бегемот вищить від ляку
Труситься з останніх сил
- А навіщо ж ти , проклятий
Стільки діточок убив ?
Ось катюзі , по заслузі !
Хай тебе , пірат , трясе !
Щоб відчув ти біль та муки
Розплатився за усе !
Ворога літак підбито
Запалав , аж гуркотить !
Бегемот розбився лютий
Спалахнув вогнем умить .
- О дякую вам !
Журавлі молодці
Сміливі й відважні
Небесні бійці !
Говорить їм лікар
З поклоном , сідий
На щастя ви всі
Прилетіли сюди !
Спасибі , горобчик ,
За службу твою
Відвагу і подвиг
В страшному бою !
Птахи закричали
- Служить тобі раді !
Скоріше б загинули
Лютії гади !
Четверта частина
1
А бій , не стих
І ось уранці
В сосновім лісі
На галявці
Веселе почули ми радіо :
- Полонили ми сьогодні сточотирнадцять вовків
Узяли напередодні
Вісімнадцять літаків
Захопили десять дотів
Мотоциклів сто один
І розбили ми ворожих
Сто броньованих машин
Гарні є у нас трофеї :
Сто чотири батареї
Триста ящиків гранат
Польовий аеростат
І сто двадцять міліонів
Нерозстріляних патронів.
А коли ворожі сили
Ми погнали за кордон
В наше військо перебігли
Сто моржів і пан Бізон :
- Досить нам служить бандиту !
Ми послужим Айболиту !
А як ворог відступав -
Мирне місто підірвав
Та орлиці прилетіли
Все крилами погасили
Ми в полон взяли Горилу-
Бармалейську грізну силу.
А з зруйнованих хаток
Врятували сто діток
Але ворог все ще б'ється
Б'є вогнем , гарчить , сміється
Хоче знищить все живе
Рідний край зубами рве.
Сміло ми ідем до бою
З людожерською ордою
Пе ре мо жемо його!
Бар ма лея злобного
Знищимо страшну орду
До кінця !
2
У лісі , на камені сидить Айболить
Зітхає і слухає радіо
І думає лікар про тих ,
Що були
Прекрасні і сильні
І мир берегли
Бійці , що за волю загинули .
Аж ось підлітає
Загін журавлів
І радістну звістку
З далеких країв
В весь голос
Сміється , виспівує -
- Слухайте ! Слухайте ! Слухайте !
На нашій планеті
Є гарна країна
За океаном , багата і сильна
Країної волі її називають
І всі вільні люди туди поспішають
І є в тій країні герой молодий
Відважний силач ,
Богатир , хоч куди
Він серце звитяжне
І доблесне має
Дітей і звірят
Від злодюг захищає
Відважний Іванко Васильченко !
Тобі передав полум'яний привіт ,
Готовий об'їхати він цілий світ
Прийти , прилетіти
Приплисти сюди
Тебе врятувать
Від страшної біди .
Щасливий , веселий
Тепер Айболить
- У нашу країну
На поміч спішить
Поганого злодія
Вигнать і вбить
Звитяжний Іванко Васильченко !
П'ята частина
1
Вже вечір прийшов
І на тихій галяві
Танцюють радіють
Веселії пави
І лані з білками
Танцюють , співають
Зайці стрибунці гопака забивають.
А лікар сидить
На воєнній нараді
Олень і орел
Підказать йому раді
Як далі з паганцями їм воювать
Як виграти битву
Як світ врятувать
.Сидить і не знає
Шляхами таємними
Лісами , болотами
Стежками темними
Прокралась Лисиця шпигунка
Сидить під віконцем і слухає
Секрети воєнні винюхує
Щоб армія Айболита
Скоріше була розбита
Піде , розповість Бармалею секрети
За це обіцяв він Лисиці котлети
І цілий віз м'яса куриного
А лікар говорить :
- Сто тисяч бійців
Відважних і мужніх
Вояк і стрільців
Веду я у бій вирішальний
Та куль і снарядів бракує у нас
Потрібні набої
Негайно , в цей час
Щоб ворог загинув безжальний.
- Де ж взяти снаряди ?-
Орел запитав
А лікар тихенько йому проказав :
- У Синій горі є печера глибока
А біля печери , сосна одинока
Снаряди і кулі
В печері чекають
Коли вірні воїни
Їх розкопають.
- Скоріше за ними !
Гукає Олень
Вже ніч посвітліла
Й наблизився день .
І він поскакав в далину
А за ним ,
швидкі спритні лані
Путівцем нічним
Мерщій поспішають олені і лані
Печеру знайти на горі у тумані
Побігли , мов вітер
Аж ліс зашумів
А мудрий Орел
До гори - полетів
До тої гори ,
Де в печері - набої
Щоб виграли битву
Відважні герої .
І зграї орлів полетіли за ним
У зорянім небі
Розтали мов дим
І лагідно лікар
Їм в слід поглядає
- Мене перемога у битві чекає !
А хитра Лисиця
Тікає кущами
Біжить до розбійника
Болотами
І все , що почула
Лисиця злодюга
Вона Бармалею
Шепоче на вухо.
- Мій план спрацював !
Бармалей веселиться
Чудові новини
Принесла Лисиця .
- Ану ж бо , шакали !
Беріть динаміт
Біжіть до гори
Де сховав Айболит
Набої свої і снаряди !
І бомби і різні гранати !
- Печеру , негайно велю - Підірвати !
- Безумному лікарю - плани зірвати !
Шакали чкурнули.
Лисиці - медалі
Дає Бармалей
Із заліза і сталі
" За брехні , за підлість
За зраду , за хитрість
За нице шпигунство корисливе !"
А лікар чекає
Минають години
- О , хоч би , олені ,
Швидкі і невпинні
Скоріше снаряди сюди принесли !
- О , хоч би , скоріше , відважні орли
Про успіх мандрівки , сказали !
І згинули злобні шакали !
Шоста частина
1
І ранок прийшов
Вирішального бою
На місці гармати
На полі герої
І лікар вперед на верблюді рушає
Ура! Всі за мною !
Вперед ! Наступаєм !
Бігом ! Напролом !
Ураганним вогнем
Ми знищимо танки
І в наступ підем !
І злих ягуарів
Вовків і гієн
Ми виб'єм багнетом
І геть поженем !
І якщо до полудня
Будуть снаряди
Розгромимо ворога
Ми без пощади !
Сміливо й завзято
Йде армія в бій
І ворога нищить
На передовій
І ворог в бою
Знемагає
А наш Айболить на верблюді летить
І нищить орду
Підлий ворог тремтить
І в хащі біжить , відступає !
Ура ! Перемога !
Проклята орда
Тікає із мирного краю
Як вітер за ними
Летить Айболить
І радісно пісню співає:
- Як весело гнать
Кровожерних тварюк
Із селищ і міст
Батьківщини
З зелених гаїв
І заквітчаних лук
Цієї святої години !
І лікар гука своїм вірним бійцям
Ведмедям , слонам і оленям
- Вам дякую я !
Ми йдемо до кінця
І мир в нашу землю
Повернем !
Спасибі солдати
Вам Честь і Хвала !
І Слава довічна героям !
Та раптом новина жахлива прийшла
- Закінчились наші набої .
- Ми ворога здатні розбити ущент
Та наші снаряди
Скінчились в момент.
О ! Що, нам робити ?
Сідий Айболить
За небом і полем слідкує
Чи військо орлине
З небес не летить ?
На поміч сюди не прямує ?
А може олені по полю біжать
Із грузом снарядів на спині ?
Та тільки гадки у мовчанні летять
І миті спливають безцінні
А здалеку дивиться
Хитра лисиця
І підло регоче
До сліз веселиться
Сьома частина
1
А потвори бармалейські
Скаженіють і біжать
І орда кривава злюча
Відтісняє нашу рать
Їдуть танки , чорні танки
А за ними на вовках
Люті злі орангутанги
З мінометами в руках
І кидаються в атаки
Із гранатами макаки
Тисячі штурмовиків
Коршунів , шулік , рябців
Небо синє обліпили
Гатять бомбами щосили
Та без страху Айболить
На своїй землі стоїть
- Буду битись до кінця !
Дочекаюся гінця
Пропаде орда ворожа
Лиходія переможу !
2
І дивиться лікар-
Далеко гора
Синіє
І сунуть шакали
Вони поспішають
Скарби -підірвать !
Ось , близько,
Ось вже доскакали
Та з неба , на вражу шакалячу рать
Орли гостродзьобі
Стіною летять !
Шакалів клюють
Розривають
У темну безодню скидають.
Загинули кляті звірюки
Безчесні , криваві тварюки !
3
І ось уже лані
Летять по галяві,
Олені, снаряди везуть ,
Величаві.
Стукочуть копита
Вже поряд підмога
Загине орда
І прийде Перемога !
4
Та ось , прилетіли
Чотири синиці
- Ми бачили
Підлу і хитру лисицю !
На Оленя рать
Бармалейську веде
Страшні носороги
Біжать , аж гуде .
На Оленя зараз
Вони нападуть
Погублять , розтопчуть
І груз заберуть !
.... Він вбитий ....
Рогами його забодали
Загризли...
На клапті його
Розірвали....
Забрала снаряди
Ворожа орда
О горе нам , горе !
Скорбота й біда .
І ось Бармалей захопив
Айболита
І прохрипів йому
Сердито :
- Ти у мене у полоні
Наче муха на долоні !
Зараз я тебе приб'ю !
Наче жабу розчавлю !
Зброю Бармалей хапає
І шаблюкою махає
Та , зненацька
Затремтів
І шаблюку упустив
Бармалей блідий ,
Трясеться
По болоту
Геть несеться .
В небо скоса поглядає
І мерщій у ліс тікає
Та не зможе заховатись
Вже йому не врятуватись !
Восьма частина
1
У небі літак
Срібнокрилий летить
У ньому Іванко
Відважний сидить
Прибув він на заклик
Лелек й журавлів
Життя рятувати
З далеких країв .
Відважний
Іванко Васильченко
Літак над галявиною
Промайнув
Іванко униз з
Парашутом стрибнув
Він біжить до людожера
Налякався кровожерний
А Іванко біжить
І вигукує :
- Почекай
Не тікай
Будеш знать
Пам'ятать
Як тебе
Схопить
Грізний Васильченко !
До Акули , до своєї
Промовляє Бармалей:
- Порятуй мене Акула зубаста !
Я сховаюсь за тобою
Як за товстою стіною
Не знайде мене
Іванко Васильченко !
Та Іванко витягає
З свого пояса наган
На Акулу налітає
Наче грізний ураган
- Ти , Акуло
Зубата і ница
Я не буду хвалитися
Ти зі мною, зубата не справишся
Свої зуби поб'єш
І вдавишся !
І всадив він каракулі
В лоба аж
Чотири кулі !
2
Зла кудлата Горила
Шлях Іванкові закрила
- Стій ! Куди !
Не пропущу !
Розірву і розтопчу !
Замахнувся що є сили
Наш Іванко
Раз і Два !
Шабля вірно послужила-
Відлетіла голова
І як бомба над болотом
Впала зверху бегемотам
Покалічила вовків і шакалів і тхорівІ потрапила в канаву
І контузила удава
Отака от головешка горилова .
3
Але глянь ,
Сидить лисиця
Біля чистого струмка
- Здраствуй !
Наш хоробрий лицар ! -
До Васильченка гука .
Час не тратив на шпигунку
І штиком штрикнув на смерть!
Завищала лиска лунко
Полетіла шкереберть .
4
Бармалей тікає в гору
По крутому косогору
Щоб у темний ліс піти
Від розплати - утекти
Та Іванко за піратом
Через поле
- Гей , проклятий !
Ти від мене не втечеш
Лють моя не має меж !
Шабля гостра підіймається
Твою шию дочекається !
5
Сполошився , обімлів Бармалей
Затрусивсь , заціпенів Бармалей
Руки вгору підіймає
До Васильченка благає:
- Не губи ти мене !
- Не рубай ти мене !
Пожалій ! Пожалій !
Пожалій ти мене !
Та Іванко посміхнувся
На всі боки повернувся
І спитав у оленів і лебедів :
- Пожаліть мені
Злобного нелюда ?
Та з навколишніх лісів
Три мільйони голосів
Закричали :
- Ні ! Ніколи !
Не помилуєм потвори !
Людожер навіки згине -
Зло і смерть наш край покине !
І приїхали на танку
Три орлиці партизанки
Людожера засудили
Голосно проговорили :
- Зрадник ! Вбивця ! Мародер !
Кровопивця ! Живодер !
- Ненависного пірата
Розтрілять із автомата !
Присудили одностайно
- Вирок виконать негайно !
Знищено злодія
Скінчено з гадом !
Та стільки
Смердючого линуло яду
Із чорного серця піратського
Що навіть гієни паганії
І ті , захитались мов п'янії
Звалились в траву , захворіли
Подохли , геть всі одубіли
А звірі і лікар
Спаслись від зарази
Іванко привіз їм противогази !
Дев'ята частина
Ведмежата засміялись
Зайчики зареготались
І моржі , і зайченята
Їжачки і пташенята
Скачуть і танцюють
Всі навкруг святкують !
Рада ! Рада вся Земля
І галяви , і поля
І озера сині
І ліси осінні .
- Бармалея вже немає ! -
Всюди голосно лунає
- Світ без нього - веселіший !
Чарівніший ! Яскравіший !
І ворони над полями
Заспівали солов'ями
І струмочки медом ллються
Дзюркотять , біжать , сміються !
Кури стали - павами !
Лисі - кучерявими
Скачуть радісно жуки
Вівці , кози і бики .
Раді , раді , раді
Лагідні осики
І на них від радості -
Квіточки великі !
Раді , раді , раді
Ніжні горобини
І на них від радості
Зріють мандарини !
То не дощ пішов із хмароньки
І не град
Падають цукерочки
Й виноград !
Печиво і пиріжки !
Коржики , льодяники !
Діти їли , їли , їли !
Веселились та раділи
І смаколиків багато
Залишилось !
Скачуть гуси з індиками
І корівки з віслюками
Навіть млин затанцював
Біля мосту закружляв !
Всі скоріш біжіть за мною
Ген , на луки молоді !
Там з веселкою - дугою
Сонце грається в воді !
Ми заскочимо на хмари
Потанцюєм в небесах
І додому по веселці
На санках і ковзанах !
Посеред всього народу
Сам Васильченко іде
Слава ! Слава переможцю !
- Все співає і гуде
Каже Айболить герою :
- Ми до рук узяли зброю
Мир і спокій - захистити
Милий Світ від зла звільнити !
- То була важка і довга
Над ордою - Перемога !
Та пролилась недаремно
Молодих героїв кров !
Щоб залишилось на Світі
Тільки - Щастя !
Тільки - Радість !
Тільки Ласка і Любов !
закінчено переклад
2 червня 2022 під час війни з московитською ордою.
Відеоказки від лялькових театрів: проєкт "Халабуда"
lifecell турбується про малюків під час війни: у соціальних мережах почав публікувати відеоказки від лялькових театрів.
Ця рубрика називається "Халабуда" — саме так діти називають затишне місце, де можна сховатися від будь-яких негараздів.
Першою в "Халабуді" з’явилася відеовистава Київського академічного театру ляльок. Театр підтримав ініціативу lifecell і підготував для дітей міні-серіал "Казконавти" — захопливу історію про подорожі книжковими світами.
Проєкт не лише суто розважальний, він відповідає принципам і методам казкотерапії. Для підготовки сценарію театр консультувався з психологами, зібрав від них рекомендації щодо тем, які зараз хвилюють дітей. За пригодами казконавтів діти зможуть стежити в соціальних мережах lifecell.
Переглядати казки можна на сторінці Facebook.
Українські народні казки
Кирило Кожум'яка. Українська народна казка (ілюстрації – С. Артюшенко)
Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.
Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робить, коли давали городяни, треба й йому давати. Послав князь свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що й сказати не можна. То змій її й полюбив. От вона до нього прилестилась та й питається раз у нього:
— Чи є, — каже, — на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?
— Є, — каже, — такий — у Києві над Дніпром... Як вийде на Дніпро мочити кожі (бо він кожум'яка), то не одну несе, а дванадцять разом, і як набрякнуть вони водою з Дніпрі, то я візьму та й учеплюсь за них, чи витягне-то він їх? А йому байдуже: як поцупить, то й мене з ними трохи на берег не витягне. От того чоловіка тільки мені й страшно.
Князівна і взяла собі те на думку й думає, як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись? А при ній не було ні душі, — тільки один голубок. Вона згодувала його за щасливої години, ще як у Києві була. Думала-думала, а далі і написала до отця.
— От так і так, — каже, — у вас, тату, є в Києві чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожум'яка. Благайте ви його через старих людей, чи не схоче він із змієм побитися, чи не визволить мене, бідну, з неволі! Благайте його, таточку, і словами, і подарунками, щоб не образився він за яке незвичайне слово! Я за нього і за вас буду довіку богу молитися.
Написала так, прив'язала під крильцем голубові та й випустила у вікно. Голубок злинув під небо та й прилетів додому, на подвір'я до князя.
А діти саме бігали по подвір'ї та й побачили голубка.
— Татусю, татусю! — кажуть. — Чи бачиш — голубок від сестриці прилетів!
Князь перше зрадів, а далі подумав-подумав та й засумував:
— Це ж уже проклятий ірод згубив, видно, мою дитину!
А далі приманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Ото зараз покликав до себе всю старшину.
— Чи є такий чоловік, що прозивається Кирилом Кожум'якою?
— Є, князю. Живе над Дніпром.
— Як же б до нього приступитись, щоб не образився та послухав?
Ото сяк-так порадились та й послали до нього самих старих людей. Приходять вони до його хати, відчинили помалу двері зо страхом та й злякались. Дивляться, аж сидить сам Кожум'яка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кож, тільки видно, як коливає отакою білою бородою! От один з тих посланців: «Кахи!»
Кожум'яка жахнувся, а дванадцять кож тільки трісь! Обернувся до них, а вони йому в пояс:
— От так і так: прислав до тебе князь із просьбою...
А він і не дивиться: розсердився, що через них та дванадцять кож порвав.
Вони знов давай його просити, давай його благати. Стали навколішки... Шкода! Просили-просили та й пішли, понуривши голови.
Що тут робитимеш? Сумує князь, сумує і вся старшина.
— Чи не послати нам іще молодших?
Послали молодших — нічого не вдіють і ті. Мовчить та сопе, наче не йому й кажуть. Так розібрало його за ті кожі.
Далі схаменувся князь і послав до нього малих дітей. Ті як прийшли, як почали просити, як стали навколішки та як заплакали, то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже:
— Ну, для вас я вже зроблю. Пішов до князя.
— Давайте ж, — каже, — мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель!
Обмотавсь коноплями, обсмолився смолою добре, взяв булаву таку, що, може, в ній пудів десять, та й пішов до змія.
А змій йому й каже:
— А що, Кирило? Прийшов битися чи миритися?
— Де вже мириться? Битися з тобою, з іродом проклятим!
От і почали вони битися — аж земля гуде. Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирве, що розбіжиться та вхопить, то так жмуток конопель і вирве. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. А змій, як вогонь, горить, — так йому жарко, і поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодиться трохи, то Кожум'яка вже й обмотавсь коноплями і смолою обсмоливсь.
Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки, то він його булавою тільки луп! Що розженеться, то він, знай, його булавою тільки луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче, як коваль леміш у горні: аж пирхає, аж захлинається, проклятий, а під ним земля тільки стогне.
А тут у дзвони дзвонять, молебні правлять, а по горах народ стоїть, як неживий, зціпивши руки, жде, що то буде! Коли ж зміюка — бубух! Аж земля затряслась. Народ, стоячи на горах, так і сплеснув руками: «Слава тобі, господи!»
От Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав князеві. Князь уже не знав, як йому й дякувати. Та вже з того-то часу і почало зваться те урочище в Києві, де він жив, Кожум'яками.
Автор: Українська народна казка
Котик і півник. Українська народна казка
Жили-були котик і півник. Ось котик надумав піти в ліс по дрова. Каже він до півника:
– Сиди, півнику, на печі та їж калачі, а як прийде лисиця, не обзивайся.
Пішов котик. А ось і лисиця біжить. Стала під віконце та й приказує:
– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.
Ось лисиця віконце видерла, борщик виїла і півника забрала. Несе, а він гукає:
Мій котику, мій братику!
Несе мене лисиця
За кленові ліси
За крутії гори,
За швидкії води…
Ось котик почув, прибіг, одняв півника у лисиці, приніс додому та й знову каже:
– Дивись півнику, як прийде ще раз лисиця, то не озивайся. Бо я йду далеко та й можу тебе вже не почути.
Пішов котик по дрова, а півник виліз на піч та й сидить. Та знов біжить лисичка, стукає у віконечко.
– Півнику-братику, одчини! Як не одчиниш, вікно розіб’ю і тебе заберу!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток! – озивається півник.
А вона знову у хатку залізла, борщик виїла і півника забрала. Несе його до нори, а півник співає:
Мій котику, мій братику!
Несе мене лисиця
За кленові ліси
За крутії гори,
За швидкії води…
Раз проспівав – не чує котик, він давай вдруге, дужче гукати. Почув таки котик, прибіг. Одняв півника, насварив та й поніс додому.
– Тепер я піду далеко і хоч як ти гукатимеш, я не почую, – сказав півникові.
Пішов знову котик у ліс. А лисичка вже тут як тут.
– Півнику-братику, одчини!
– Ток-ток, ток-ток, не велів коток!
А лисичка таки забрала півника і понесла додому. Як не гукав, як не кликав півник котика, той не почув.
Прийшов увечері котик додому, а півника нема.
Зробив він собі бандуру, взяв мішок, молоток та й пішов до лисички. Сів біля нори, заграв і заспівав:
А у лисички новий двір,
Чотири дочки на вибір.
Ще й п’ятий Пилипко.
Пилипко, вийди на рундук, подивись.
Як бубни бубнять,
як сурми сурмлять – подивись!
А лисичка саме паляниці пекла. Ось старша дочка й каже:
– Піду я, мамо, подивлюся, хто це так гарно грає, і паляницю однесу.
– Іди, – каже лисичка і дала їй паляничку.
Пішла дочка, а котик її цок та в лобок, та й у мішок. Ось і друга дочка каже:
– Піду і я подивлюся та паляницю однесу.
Пішла і та. А котик і її в мішок. А після і третя, і четверта дочки вийшли з нірки та й попали в мішок. Ждав-ждав їх Пилипко та й каже:
– Піду я, мамо, зажену їх до хати.
А котик і його впіймав.
А тоді забіг до хати, забрав півника та й поніс додому. Ось і понині вони живуть, і хліб жують.
Автор: Українська народна казка
Iвасик-Телесик. Українська народна казка (ілюстрації – Л. Гелембовська)
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:
– Поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати, от буде мені хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку.
Положила баба ту деревинку в колисочку – колише й пісню співає:
– Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулешику, –
І з ніжками, і з ручками
Буду тебе годувати!
Колихала-колихала, аж полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати!
Та й назвали того синка Телесиком.
Росте той синок та й росте, – і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього.
От як підріс він, то й каже:
– Зробіть мені, тату, золотий човник і срібне веселечко: буду я рибку ловити та вас годувати!
От дід зробив золотий човник і срібне веселечко, спустили на річку – він і поїхав.
Їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу, наловить та віддасть – і знову поїде.
А мати йому їсти носить. Та й каже:
– Гляди ж, синку, як я кликатиму, то пливи до бережка, а як хто чужий, то пливи далі.
От мати наварила йому снідати, принесла до берега та й кличе:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
Телесик почув:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – це ж моя матінка снідати принесла!
Пливе. Пристав до бережка, наївся, напився, віддав матері рибку, відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.
А змія й підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та й давай гукати товстим голосом:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він чує:
– То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Махнув весельцем – човник і поплив. А змія стояла-стояла та й пішла від берега геть.
От мати телесикова наварила йому обідати, понесла до берега та й кличе:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
Він почув:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж моя матінка мені обідати принесла.
Приплив до берега, наївся, напився, віддав матері рибку, що наловив, відіпхнув човника і поплив знову.
А змія приходить до берега та знову товстим голосом:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він почув, що не материн голос, та й махнув весельцем.
– Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Човник і поплив далі.
Змія бачить, що нічого не вдіє, та й пішла до коваля. Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тонесенький голосок, як у телесикової матері!
Коваль і скував. Вона пішла до бережка й стала кликати:
– Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!
А він думав, що то мати:
– Ближче, ближче, човнику, до бережка, – то ж мені матінка їсти принесла!
Та й приплив до бережка.
А змія його мерщій ухопила з човна та й понесла до своєї хати.
Приносить до хати:
– Зміючко Оленко, відчини!
Оленка відчинила, змія увійшла в хату.
– Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я піду гостей покличу, та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей. От Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається, а тоді й каже:
– Сідай, Телесику, на лопату!
А він каже:
– Коли ж не вмію, – як його сідати?
– Та вже сідай! – каже Оленка.
Він і поклав на лопату руку.
– Так? – каже.
– Та ні-бо: сідай зовсім!
Він поклав голову:
– Отак, може?
– Та ні-бо, ні! Сідай увесь!
– А як же? Хіба так? – та й попутав ногу.
– Та ні-бо, – каже Оленка.
– Ну так покажи ж, – каже Телесик, – бо я не знаю як.
Вона й почала показувати, та тільки сіла, а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч затулив; а сам замкнув хату, зліз на превисоченного явора та й сидить.
От змія прилітає з гостями.
– Зміючко Оленко, відчини.
Не чує
– Зміючко Оленко, відчини!
Не озивається.
– От вража Оленка – вже десь повіялась!
От змія сама відчинила хату, повходили гості, посідали за стіл. Відслонила змія заслінку, вийняла печеню, та й їдять, – думали, що то Телесик. Попоїли добре, повиходили на двір та й качаються по траві:
– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!
А Телесик із явора:
– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!
Вони слухають: «Де це?»
Та знову:
– Покочуся, повалюся, телесикового м'ясця наївшись!
А він знову:
– Покотіться, поваліться, оленчиного м'ясця наївшись!
Вони знову: «Що воно таке?» Давай шукати, давай дивитися та й угледіли Телесика на яворі.
Кинулись до явора та й почали його гризти.
Гризли-гризли, аж зуби поламали, – а не перегризуть.
Кинулись до коваля:
– Ковалю, ковалю! Скуй нам зуби, щоб того явора перегризти!
Коваль і скував. Вони як почали знову... От-от уже перегризуть. Коли летить табун гусей. Телесик їх просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
А гуси й кажуть:
– Нехай тебе середні візьмуть!
А змії гризуть-гризуть... Аж летить знову табун гусей. Телесик і просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
Так і ці йому кажуть:
– Нехай тебе задні візьмуть!
А явір аж тріщить. Відпочинуть змії – та й знову гризуть, відпочинуть – та й знов... Аж летить іще табун гусей. Телесик так їх і просить:
– Гуси, гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
– Нехай тебе заднє візьме!
Та й полетіли.
Сидить сердешний Телесик, – от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти!
Коли це летить собі одним одне гусеня: відбилось – насилу летить. Телесик до нього:
– Гуся, гуся, гусенятко!
Візьміть мене на крилятко
Та понесіть до батенька,
А в батенька – їсти й пити,
Ще й хороше походити!
От воно:
– Сідай! – каже та й ухопило його на крила. Та втомилось, сердешне, так низенько несе.
А змія за ним – чи не вхопить його – женеться. Та таки не наздогнала.
От гусеня принесло та й посадовило Телесикана причілку знадвору, а само ходить, пасеться.
Сидить Телесик на причілку та й слухає, що в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, виймає з печі й каже:
– Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!
А Телесик знадвору:
– А мені?
То це вона знову виймає пиріжки та й каже:
– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!
А Телесик знову:
– А мені? Вони й почули.
– Що це? Чи ти чуєш, діду, наче щось гукає?
– Та то, – каже дід, – мабуть, так учувається.
То знову баба:
– Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це мені!
– А мені? – з причілка каже Телесик.
– От же таки озивається! – говорить баба та зирк у вікно – аж на причілку Телесик. Вони тоді з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та такі раді!
А гусятко ходить по двору, мати й побачила:
– Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу. А Телесик каже:
– Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас і не був.
От вони нагодували його, і напоїли, і під крильця насипали пшона.
Так воно й полетіло.
От вам казочка, а мені – бубликів в'язочка.
Автор: Українська народна казка
▶️ Більше казок українською: короткі, народів світу, вірші
Аудіоказки українською (YouTube, Telegram)
1. Казки на ніч для маленьких мрійників
2. Більше аудіоказок (українські, зарубіжні)
3. Telegram-канал із казками
4. З 1 березня всі аудіо та е-книги у додатку Yakaboo безкоштовні для всіх українців. "Ми хочемо, щоб у ці непрості часи війни ви мали доступ до книг, могли заспокоїтися, почитати разом із близькими, відволікти дітей від подій навколо", - кажуть у компанії. Завантажити програму можна в App Store або Google Play.
5. YouTube канал з аудіоказками для дітей на українській мові.
6. Дитячий літературний проект "Дерево Казок" пропонує 2 телеграм канали:
- з аудіоказками - https://t.me/derevokazok
- з вікторинами на казкову тематику - https://t.me/veselun_quiz
Радіо хвиля авторських казок українською мовою для дітей
▶️ Слухати радіо Kazky.suspilne.media - авторські казки українською мовою для дітей.
Radiokids.Online - Перше українське дитяче онлайн-радіо для малюків та їх батьків
В ефірі дитячі пісні, колискові, корисні поради, казки, анонси дитячих заходів, розвиваючі пісні.
Діти в місті. Блог
Better Time Stories: новий книжковий проєкт для українських дітей
Перша леді України Олена Зеленська презентувала книжковий проєкт Better Time Stories.
Добірка дитячих книг про почуття та емоції
«Діти в місті» пропонують вашій увазі добірку цікавих книжок, які допоможуть навчити дитину керувати емоціями.
Добірка віршиків для малечі про тварин
«Діти в місті» зібрали для вас чудові віршики про тварин, які можна вивчити разом із дітками.
Прості та цікаві ігри для покращення пам'яті
«Діти в місті» підготували для вас корисні ігри для розвитку пам’яті дитини.
Сонні книжки: добірка казок, які допоможуть вкласти дитину спати
5 найкращих «колискових» сучасної дитячої літератури. Вони допоможуть дитині налаштуватися на потрібний лад і підготуватися до сну.
Позакласне читання: чотири життєствердні книжки для підлітків
Рекомендації чудових книжок, які надихають і спонукають ніколи не опускати руки.
Сучасні мультфільми за мотивами відомих книг
«Діти у місті» зібрали добірку мультфільмів, знятих за мотивами казок.
Читаємо на канікулах: найпопулярніші цикли книг, які люблять діти
«Діти в місті» зібрали добірку найпопулярніших циклів книг, які сподобаються дітям.
Три дитячі книжки, які варто прочитати дорослим
Як повірити у власні сили? Як перестати боятися втілювати свої мрії в життя? Як боротися зі страхами про майбутнє? І найголовніше — як навчити цьому своїх дітей? Пропонуємо вам три дитячі книжки, які варто прочитати дорослим, аби краще розуміти дітей і себе.
Безкоштовні дитячі електронні книги різних видавництв
Видавництво Старого Лева надає доступ до майже 30 електронних книг для діток різного віку безкоштовно
Відтепер читання книжок в мобільному додатку Yakaboo безкоштовне.
Видавництво «Фоліо» дає можливість завантажити будь-які електронні книги за 1 грн з промокодом Book. Усі кошти спрямують на благодійність.
PocketBook пропонує можливість завантажити електронні книжки на суму 200 грн безкоштовно.
Audible від Amazon надав 6 безкоштовних кредитів на аудіокниги підписникам з України.
